Song of Solomon 2
1 Я нарцис саронський, лілея долин!
2 Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами.
3 Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.
4 Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною — любов.
5 Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любови.
6 Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене.
7 Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.
8 Голос любого мого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах.
9 Друг мій схожий на сарну або на молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, заглядає у вікно, мигтить крізь ґрати.
10 Любий мій почав говорити мені: встань, кохана моя, прекрасна моя, вийди!
11 Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав;
12 квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій;
13 смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Встань, люба моя, прекрасна моя, вийди!
14 Голубице моя в ущелині скелі під покрівлею стрімкої кручі! покажи мені лице твоє, дай мені почути голос твій, тому що голос твій солодкий і лице твоє приємне.
15 Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні.
16 Любий мій належить мені, а я йому; він пасе між лілеями.
17 Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, повернися, будь подібним до сарни або молодого оленя на розпадинах гір.